Задача для українського програміста
Вступ
Ті, хто мене знає, ті знають, а іншим я скажу – люблю я усілякі автентичні штукенції. У тому числі вишиванки та рушники, особливо дохристиянської тематики. Ви спитаєте до чого тут програмування? А відповідь є дуже простою: за допомогою рушника наші пращури програмували свою долю взагалі, та долю шлюбу зокрема. А вишиванка послуговувала своєрідним фаєрволом від нєчесті, але про неї потім… може бути 🙂
На сьогодні мало хто пам’ятає як і, головне, навіщо використовувався рушник в обрядових діях. Єдине що залишилося, так це пам’ять про те, що він навіщось потрібен на весіллі. Ми взагалі народ дикий щодо обрядів (якось розповім, як мені бабусі доньку хрестили) – і тут без дикості не обійшлося: рушник вишивають (це якщо не друкують) хто завгодно, вишивають на них що завгодно, і використовують як завгодно. Я ж кажу – дикість 🙂 От вам приклад – на банері нижній поверх рушника… але догори дригом та ще й якось дивно “виправлений”. Порівняйте з оригіналом (він же на початку статті).
Метою цієї статті є деякий супротив дикості, а саме трішечки світла на темні плями правил вишивки слобожанського весільного рушника. Звісно у цікавій для програміста формі.
Отож. Я, і багато інших, уже ставали на неправильний (от не вірю, що хоч хтось мав правильний) рушник, але для деяких це лише у планах. Тож я і хочу тим деяким допомогти зробити правильно, якщо це їм потрібно. А як ні, то це все можна розглядати як екстравагантну задачу.
То слабо без гугла розкрити код наших прабабусь?